Весь цивілізований світ 27 січня вшановує пам'ять жертв Голокосту

| 27. 01. 2017

Біла Церква, як і весь цивілізований світ, 27 січня вшановує пам'ять жертв Голокосту – 6 мільйонів євреїв, які були знищені нацистами під час Другої світової війни. Саме в цей день у 1945 році Червона Армія звільнила найбільший нацистський табір смерті в Освенцимі у Польщі.

Загальні цивільні і військові втрати України в роки цієї найбільш кровопролитної війни в історії людства становили близько 8 млн. осіб. Загальна кількість загиблих українських євреїв - 1,5 млн осіб. У цілому Україна втратила близько 70% довоєнного єврейського населення.

Біла Церква знаходилась під нацистською окупацією з 16 липня 1941 року до 4 січня 1944 року. Довгі 902 дні мешканці міста на собі відчували вплив «Нового порядку». Починаючи з серпня 1941 року і до останніх днів панування нацистів, у місті проводилися численні масові та індивідуальні розстріли цивільного населення. Майже повністю була знищена та частина єврейської громади, яка з різних причин не була евакуйована (напередодні війни у Білій Церкві мешкало майже 9,5 тис. євреїв). Якщо українців, росіян, представників інших національностей карали за непокору чи супротив окупантам, то євреїв знищували за ознакою національності, незважаючи на вік, стать чи соціальне становище.

Розстріли проводилися на території складських приміщень БРУМу, третьому, п’ятому, сьомому військових майданчиках, в урочищі Голендерня, на території двох в’язниць, які знаходилися на вулицях Підвальній та Піонерській (нині вулиця Комендантська), а також в інших місцях Білої Церкви та її околиць. В історію Голокосту місто ввійшло і як місце масової страти дев’яноста малолітніх єврейських дітей, віком від кількох місяців до семи років, що не піддається ні розумінню, ні прощенню навіть через роки, що відділяють нас від тих подій. В таких страшних умовах вижити змогли лише одиниці, лише за допомогою тих українців, які, ризикуючи власним життям, рятували знайомих чи незнайомих їм євреїв. Серед них вихователі Хати дитини, які врятували єврейських дітей, що залишились без батьківської опіки, а також 15 білоцерківців, зарахованих до числа праведників світу, чиї імена увічнені на Стіні пошани Яд-Вашем – Меморіального комплексу катастрофи й героїзму єврейського народу в Єрусалимі.

Ми не зможемо повернути до життя загиблих. Ніколи нам не дізнатися їхні імена, ким вони були, про що думали і мріяли, коли йшли на смерть, але нам всім не можна забувати ці злочини.

У єврейського народу довга історія, яка зв’язує його з Україною. І в Білій Церкві понад п’ятсот років проживає частина єврейського народу. Тут, живучи пліч-о-пліч, українці і євреї впливали один на одного і продовжують це робити. Ми різні за національністю, але ми всі громадяни України. Біла Церква – наш спільний дім, і ми разом зацікавлені в тому, щоб тут панували спокій, мир і благополуччя.

Матеріал підготували представники еврейської громади Білої Церкви, працівники Центральної бібліотечної системи, провідні історики міста.