Мистецтво єднає: у Білій Церкві відбувся концерт на підтримку Бахмута

| 26. 05. 2025

23 травня 2025 року в Будинку органної та камерної музики у місті Біла Церква відбувся особливий мистецький концерт «Мистецтво сильніше за війну», який став символом єдності, незламності та культурного діалогу між містами. Захід був приурочений до 105-річчя Білоцерківської школи мистецтв №1 ім. Ю. Павленка, а головною його темою стало творче побратимство зі Школою мистецтв Бахмутської міської територіальної громади.

Ідея концерту народилася у час, коли слова «Бахмут» і «війна» болісно відгукуються у серці кожного українця. Проте саме мистецтво стало тим містком, який поєднав два міста — одне нині перебуває на лінії вогню, інше — в тилу. Завдяки співпраці викладачів, учнів та адміністрацій шкіл, Бахмут і Біла Церква зустрілися на сцені, щоб разом сказати: «Культура — не мовчить».

У заході взяв участь секретар Білоцерківської міської ради Володимир Вовкотруб, який наголосив, що такі заходи об’єднують не лише окремі міста, а й схід та захід України. Також висловив вдячність жителям Бахмута, які були вимушені покинути свої домівки через бойові дії, за те, що обрали саме наше місто для проживання: «Упевнений, що цей культурно-мистецький захід, який ми сьогодні з вами проводимо, є першим кроком до підписання меморандуму між Білоцерківською міською радою та Бахмутською міською радою. Бажаю більше оптимізму та чудового проведення часу на нашому концерті».

Зі словами вітань виступив голова Бахмутської міської військової адміністрації Сергій Родін, який висловив вдячність Білоцерківській громаді за підтримку: ««Мистецтво сильніше за війну» - це більше, ніж просто концерт, оскільки ми нарешті зібралися вперше за 3 роки, і знову маємо можливість вийти на сцену, як колись у Бахмуті. Все це завдяки вашому місту, яке з нами пліч-о-пліч і підтримує нас, ми можемо знову проводити такі концерти. Це символ нашого сильного духу, віри, перемоги та надії, що ми і надалі будемо збиратися».

Закладам культури, які допомогли Бахмуту у боротьбі за свою культуру, були вручені подяки. Зокрема це Білоцерківська школа мистецтв №1 ім. Юрія Павленка, Володимирська дитяча художня школа ім. Миколи Рокицького та Музична школа №1 міста Чернівці.

Звертаючись до присутніх, директорка школи мистецтв Бахмутської міської територіальної громади Євгенія Гринь зазначила, що цей захід має глибоке символічне значення: «Це не просто творча зустріч, це голос душі, сила людського духу, жива нитка єдності між тими, хто розділений відстанню, війною, але обʼєднаний любовʼю до мистецтва. Особливу подяку хочемо висловити нашим школам-партнерам, це Білоцерківській школі мистецтв №1 ім. Юрія Павленка, Володимирській дитячій художній школі ім. Миколи Рокицького та Музичній школі №1 міста Чернівці. Ви простягнули Школі мистецтв Бахмутської міської територіальної громади руку підтримки, що зараз працює дистанційно, тому що її будівля зруйнована, а саме місто тимчасово окуповане… Попри біль, втрати та постійну небезпеку, бахмутські викладачі та учні продовжують творити, навчатись, передаючи силу та красу мистецтва доводячи, що творчість не знає меж, кордонів та заборони, їхня стійкість це приклад духу для нас усіх. Ми також щиро дякуємо міській раді міста Біла Церква за теплий прийом, за створення умов для проведення цього концерту, ви надійний тил культури і ваша підтримка нас надихає!». Також вручила директорам шкіл-партерів подарунки ручної роботи.

У концерті взяли участь учні та викладачі обох закладів, а також почесні гості з міста Володимир, де тимчасово працюють митці з м.Бахмут.

Прозвучали твори українських та зарубіжних композиторів, які відгукувалися в серці кожного присутнього.

Особливо зворушливим став виступ представників Школи мистецтв Бахмутської міської територіальної громади — зараз її викладачі розкидані по різних куточках країни, але залишаються єдиною командою. Навіть в евакуації вони продовжують навчати дітей мистецтву — у Володимирі, Києві, Боярці, Івано-Франківську, Чернівцях. І в цій єдності — величезна сила.

На завершення концерту лунали слова вдячності, вручалися символічні подарунки, а на очах присутніх були сльози — не від смутку, а від гордості. Бо навіть у найтемніші часи мистецтво вміє нести світло.

ФОТО