29 років Основному Закону, що об’єднує націю
Двадцять дев’ять років тому, 28 червня 1996 року, Верховна Рада України ухвалила Конституцію України. Ця подія стала важливою віхою новітнього українського державотворення, адже закріпила найголовніше: людина, її права та гідність — найвища цінність.
28 червня у Білій Церкві на Замковій горі, біля пам’ятника Ярославу Мудрому, зібралися представники місцевої влади, громадськості, студентська молодь, аби вшанувати нашу Конституцію.
Перший заступник міського голови Інна Новогребельська, звертаючись до присутніх, наголосила, що в 1996 році була прийнята Конституція, за якою ми сьогодні живемо, яка гарантує права, суверенітет і незалежність нашої держави, гарантує право наших громадян на освіту, на охорону здоров’я, захист та інші:
«Завдання кожного з нас – поважати і дотримуватися Основного Закону України – незалежно від віку, статі, посади. Уже більше 10 років наші Захисники виборюють право українців жити у своїй державі. Кожному з нас тяжко, але ми сильні, ми вистоїмо – я в нас вірю. І ми гуртом будемо підтримувати наших воїнів на фронті. Вітаю всіх зі святом! Бажаю вам та вашим сім’ям здоров’я, добробуту, гарного настрою та головне – миру. Будьмо свідомими, допомагаймо одне одному і тримаймося разом! Слава Україні!»
На знак нашої шани великим державотворцям до пам’ятника Великого Київського князя Ярослава Мудрого присутні поклали квіти.
Музичні вітання пролунали від викладача школи мистецтв №1 імені Юрія Павленко Яни Антоненко.
Під час заходу хвилиною мовчання вшанували пам'ять всіх загиблих Захисників України та мирних жителів, які стали жертвами війни.
У заході взяли участь: депутати БМР, представники структурних підрозділів та комунальних підприємств БМР, поліції, представники громадськості.
Історична довідка
Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння та свої особливості. Він розвинувся під впливом європейських країн, які першими почали його формувати; заснований на ідеях прав та свобод людини, верховенства права та демократії. Ці засади формувалися протягом століть відповідно до національного характеру українців, способу життя, цінностей і суспільних відносин.
В ХІ столітті, за князювання Ярослава Мудрого, почала укладатися «Руська Правда». Це перша відома кодифікація права на українських територіях, яка наслідувала законодавчі акти германських та англосаксонських держав Європи. Акцент на правах різних станів, власності, судочинстві. У Литовських статутах було кодифіковано право Великого Князівства Литовського. Три редакції статутів (1529, 1566, 1588 років) написані слов’янською мовою увібрали в себе правові традиції Русі та середньовічної Європи. Встановлювали межі князівської влади і захищали права різних суспільних станів.
Зародження вітчизняної конституційної думки пов’язане із революцією під проводом Богдана Хмельницького та відродженням козацької державності (2-га половина XVII – XVIIІ століть). Внутрішній устрій, соціально-економічний розвиток, права та вольності козацтва визначали гетьманські універсали, зокрема Богдана Хмельницького, а також міжнародні договори.
У кінці ХVІІІ – на початку ХХ століть власні конституційні проєкти розробили Микола Костомаров у “Книзі буття українського народу”, Михайло Драгоманов у праці “Вільна спілка”, учасник Кирило-Мефодіївського братства Георгій Андрузький у “Начерках Конституції Республіки”.
Конституційний процес тривав і в добу Української революції 1917–1921 років. 29 квітня 1918 року Мала Рада схвалила “Статут про державний устрій, права і вольності УНР”. Цей документ не набув чинності через державний переворот гетьмана Павла Скоропадського. 13 листопада того ж року ухвалили Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, який слугував конституцією Західноукраїнської Народної Республіки.
Традиції державного будівництва продовжив 15 березня 1939 року в Хусті Сойм Карпатської України, проголосивши її незалежність і ухваливши два закони зі статусом конституційних, які визначали форму державного правління.
В УСРР/УРСР у різний час було ухвалено чотири конституції. Вони хоч і проголошували Україну суверенною державою, але насправді були лише формальним прикриттям колоніального становища України та панування в ній тоталітарного режиму. Основний документ був цілковитою формальністю – передбачав можливість виходу кожної республіки зі складу СРСР, але не надавав жодного механізму.
Новітній конституційний процес нерозривно пов’язаний із відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося із ухваленням Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. З розпадом СРСР та ухваленням Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року національна законотворчість активізувалася. Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою.
Робота над прийняттям Основного Закону незалежної України почалася в 1992-му і тривала майже 4 роки. 28 червня 1996 року після безпрецедентного за тривалістю й напругою засідання, що увійшло в історію під назвою “Конституційна ніч”, Верховна Рада 315 голосами ухвалила Конституцію України.
З прийняттям Конституції України 1996 року втратили чинність Конституція 1978 і Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року.
Конституція України – це здобуток, який нині виборюється вірою, відвагою та кров’ю наших Захисників. І обов’язок кожного з нас – пам’ятати, заради чого ми стоїмо, заради чого втрачаємо та заради чого боремось.
29 років Основному Закону, що об’єднує націю