«Усі слова у нашій мові – сокровенні»

| 28. 10. 2025

27 жовтня в приміщенні Київського академічного музично-драматичного театру ім.П.Саксаганського відбулася зустріч з письменником Мирославом Дочинцем, приурочена до Дня української писемності та мови, який щороку відзначається в Україні.

Під час заходу директор Білоцерківської централізованої бібліотечної системи ім. П.Красножона Олександра Нагорна наголосила, що День української писемності та мови – це визначне та важливе для всіх українців свято, адже мова — це не просто засіб спілкування, а код нашої культури, історії й національної гідності. Українська мова показує, хто ми, визначає наш шлях, гартує наші душі. Саме тому зустріч відбулася за участю Мирослава Дочинця – українського письменника, лауреата Шевченківської премії, який щемливо та щиро пише про мову та про нас, українців. Людина, яка несе в собі усю мудрість прадавніх родів слов’ян і просто справжній українець.

Захід розпочали із цитати – уривка з книжки Мирослава Дочинця «Діти папороті»: «Для нашої первинної, ще трипільської мови, властиве строге чергування приголосних і голосних. Тоді слово «слово» звучало «солово». З ним пов’язане слово «соловей» - ім’я найспівочішого птаха. Тому слов’яни – це ті, що не просто володіють словом, вони володіють солов’їною мовою. Українці називають свою мову солов’їною, а соловей є одним із символів України. Солов’їна мова – мова птахів. Мовою птахів в езотеричній традиції називали ангельську мову, яка не лише красива, але й несе божественний сенс. Слов’яни, солов’яни – люди, що володіють словом, тобто священною мовою – сенсаром, мовою золотої ери».

Під час зустрічі письменник поділився враженнями від Білої Церкви, відмітивши, що вона має багату історію; розповів про свою нову книгу «Часословець», зупинився на своїй творчості, а також відповів на низку запитань від присутніх. Він зупинився не лише на значенні мови для українців, але й на інших, важливих для кожної людини, кожного українця, поняттях, таких як талант, мудрість, присутність у цьому світі.

Письменник говорив і про пасіонаріїв – людей, що мають вроджену здатність поглинати надлишкову енергію з навколишнього середовища та спрямовувати її на активну, цілеспрямовану діяльність, що може призводити до значних змін у суспільстві. Одним із таких пасіонаріїв був карпатський мудрець Андрій Ворон, якому Мирослав Дочинець присвятив свою книгу «Вічник».

«Я не публічна людина, але ходжу на зустрічі – вони витягують мене у світ, провокують, знайомлять зі світом, людьми та самим собою, - зізнався Мирослав Дочинець. – І я йду до людей, говорю, пояснюю, що я недописав... Я давно не читав своїх книг, і дивуюся, що люди хочуть щось почути від мене, адже я нібито все, що хотів, написав у своїх книжках. Але читачі хочуть знати, що приховано між рядками… Усі слова у нашій мові – сокровенні…»

Мирослав Дочинець під час зустрічі навів низку висловів українських письменників про мову:

«Польський письменник-фантаст Станіслав Лем колись сказав: «Мова – це наша кров. Це як нервова система культури народу, якщо вона пригнічена, значить і нервова система неповноцінна». «Мова – це живильні випари землі, на якій ти стоїш, і яка підіймається до Бога, тому що мову дає Бог» (Андрій Ворон). Мова – це наша присутність у нашому світі, наш бронежилет…».

Без сумніву, після цієї зустрічі в душі кожного присутнього залишилося тепло й відчуття гордості — за мову, за людей, за Україну.

Тож нехай звучить наша мова — чиста, як джерело, співуча, як соловей, вічна, як Україна.

Фото