Секрет довголіття – внутрішній вогонь: 100-річний ювілей Ніни Павліченко

| 25. 11. 2025

У Білоцерківській громаді є чудова традиція – вітати наших довгожителів. 22 листопада 2025 року свій славний 100-річний ювілей відзначала Ніна Іванівна Павліченко – мешканка селища Терезине.

З поважним ювілеєм 24 листопада Ніну Іванівну привітали: секретар Білоцерківської міської ради Володимир Вовкотруб, староста селища Терезине Світлана Житовоз, начальник управління соціального захисту населення Юлія Терещук.

«Це непересічний день у житті нашої громади, – звернувся до ювілярки Володимир Вовкотруб, – адже таких людей, як Ви, дуже мало. Приєднуємося до всіх поздоровлень, які сьогодні лунали на Вашу адресу, та вітаємо Вас зі 100-річним ювілеєм. Бажаю Вам міцного здоров’я, спокою, позитивних думок і щоб Вас слухали та чули, щоб Ви були всім потрібні. Будьте щасливі і здорові».

Ніні Іванівні вручили вітальний адрес, квіти та грошову допомогу.

Ювілярка розповіла, що на її долю випали важкі випробування – Друга світова війна, під час якої її мобілізували на роботи із заготівлі деревини для укріплення шахт. Це була важка й небезпечна праця, яку 18-річна дівчина виконувала з мужністю та стійкістю.

«Було дуже важко, працювали в основному жінки. Треба було багато сил… – пригадала ювілярка. – А найщасливіші роки – це коли народилися діти та з’явилися онуки та правнуки! Життя прожите не даремно».

«Дожити до такого поважного віку моїй мамі допоміг її внутрішній вогонь, і чим він сильніший, тим довше людина живе на цьому прекрасному білому світі, – вважає син ювілярки Олег Павліченко. – Моя матуся виростила трьох дітей – це, окрім мене, моя сестра та брат, який, на жаль, уже помер. Має також п’ятеро онуків та п’ятеро правнуків. Проживає у Києві разом з моєю сестрою. Намагаємося їздити одне до одного, частіше спілкуватися – адже родинна енергія, спілкування з рідними має дуже велике значення для людини, для її внутрішньої сили».

Ніна Іванівна народилася 22 листопада 1925 року в селі Больша́я Свєрдловської області в родині селян Пастухових Івана та Ефосінії. З раннього віку вирізнялася працьовитістю й наполегливістю. Після закінчення семирічної школи вона вступила до Свєрдловського електромеханічного технікуму, де здобула фах, який став основою її подальшої праці.

У роки Другої світової війни Ніна Іванівна працювала в геологорозвідувальному управлінні, роблячи свій внесок у тилове забезпечення країни.

Новий етап життя розпочався у 1946 році, коли вона вийшла заміж за військового – старшого лейтенанта Павліченка Івана Микитовича. Того ж року за місцем служби чоловіка молода родина переїхала до України.

З 1957 року, після завершення чоловіком навчання у Білоцерківському сільськогосподарському інституті подружжя оселилося в Терезине, де Ніна Іванівна розпочала довгу й віддану працю у Київській дослідній станції тваринництва «Терезине». Працювала в лабораторії замороження й залишалася вірною своїй справі аж до виходу на пенсію.

За довгі роки родинного життя Ніна Іванівна стала берегинею великої та дружної сім’ї. Вона народила трьох дітей, має п’ятьох онуків та п’ятьох правнуків, які з гордістю несуть далі її родинні цінності, любов до праці та повагу до людей.

Тож многая літа, шановна Ніно Іванівно!

Відмітимо, що цьогоріч у Білоцерківській громаді 100 років виповнилося чотирьом жителям, 101 рік і більше – п’ятьом.

Бажаємо ювілярці та всім довгожителям нашої громади міцного здоров’я, миру, спокою, тепла, радості й любові рідних та ще багато-багато світлих днів попереду!

Фото